Вона не визнавала обмежень у творчості, свободі слова та думки. Художниця стала зіркою українського андеграунду та правозахисного руху 1960-х років. Її вбивство вважають стратою, виконаною КДБ за таємним наказом влади.

Поки інтерактивна новела про Аллу Горську у розробці, пройдіть шляхом іншої мисткині.
Алла Горська (1929-1970 рр.)
Лідерка шістдесятників
Біографія
Дитинство
Дитинство
Алла Горська народилася 1929 року в родині провідного менеджера радянського кіно. У розпал Другої світової війни Олександра Горського, батька художниці, призначили директором Київської кіностудії. Вплив батька міг забезпечити доньці-художниці блискучу кар'єру та добре оплачувані державні замовлення.

Алла вибрала інший шлях.
Пошук
власного шляху
Пошук
власного шляху
На початку 1960-х років влада дозволила створити у Києві Клуб творчої молоді «Сучасник». Мета — продемонструвати критикам СРСР, що в країні є неформальні організації, які не контролюються комуністичною партією. Там проводили дискусії, мистецькі вечори і виставки, копіювали заборонені книжки. У вільному спілкуванні молодих митців народився стиль Алли Горської, який не вписувався в рамки панівного «соціалістичного реалізму». В її портфоліо є монументальні, мальовані та графічні твори. Роботи виконані в традиціях київської академічної школи народного мистецтва, українського авангарду та бойчукізму (школа українського мистецтва 1910–1930-х років, пов'язана з монументалістом і графіком Михайлом Бойчуком).

Усіх членів Клубу, до якого входила Горська, згодом назвали «шістдесятниками». Вони не були ворожими до Радянського Союзу, але жадали змін і правди. 1962 року спогади очевидців привели Горську з друзями до Биківні – місцевості під Києвом, де каральні органи розстріляли 50-100 тисяч людей. Знайшли двічі прострелений череп. Алла заплакала. «Уявіть собі, – показала в бік поховань, – ми – там... Ми ж усі там можемо бути…»
Вітраж
Вітраж
1964 року Горська разом з кількома однодумцями створює вітраж «Шевченко. Мати» у вестибюлі головного корпусу Київського університету. На ньому було зображено гнівного поета, до якого притулилася жінка – символ матері-України. Над композицією розміщувалася цитата Шевченка: «Возвеличу малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх поставлю слово!» Вітраж не вписувався в радянські ідеологічні стереотипи, тож був розтрощений.


Лист 139-ти
Лист 139-ти
1965 року КДБ бере під нагляд учасників Клубу творчої молоді. За квартирою Горської ведеться спостереження. Розпочалися арешти. Втім, Алла не боїться. Вона листується з політичними в'язнями, надає моральну і матеріальну допомогу їхнім родинам. 1968 року Горська підписала «Лист 139-ти», в якому представники української інтелігенції заперечували владі проти репресій і закритих судів над дисидентами. Наслідком стало переслідування підписантів і... чутки, ніби в Києві з'явилася терористична націоналістична організація, до якої входить Алла Горська.
Загадкове вбивство
Загадкове вбивство
28 листопада 1970 року Алла Горська поїхала до свекра в містечко Васильків біля Києва за швейною машинкою і не повернулася. За кілька днів її тіло знайшли в льоху будинку чоловікового батька Івана Зарецького. Причиною смерті назвали «удари тупим предметом з обмеженою ударною площею» – молотком. Іван Зарецький на той момент уже теж був мертвий – 29 листопада його понівечене тіло знайшли на залізничній колії.

Друзі Горської не мали сумнівів: то було сплановане і реалізоване спецслужбами вбивство. Надто сильним і непересічним суперником була для них художниця у часи загального приниження і брехні.

Аллу Горську не дали поховати в центрі Києва, тож її останнім притулком стало приміське кладовище.
Дитинство
Дитинство
Алла Горська народилася 1929 року в родині провідного менеджера радянського кіно. У розпал Другої світової війни Олександра Горського, батька художниці, призначили директором Київської кіностудії. Вплив батька міг забезпечити доньці-художниці блискучу кар'єру та добре оплачувані державні замовлення.

Алла вибрала інший шлях.
Пошук
власного шляху
Пошук
власного шляху
На початку 1960-х років влада дозволила створити у Києві Клуб творчої молоді «Сучасник». Мета — продемонструвати критикам СРСР, що в країні є неформальні організації, які не контролюються комуністичною партією. Там проводили дискусії, мистецькі вечори і виставки, копіювали заборонені книжки. У вільному спілкуванні молодих митців народився стиль Алли Горської, який не вписувався в рамки панівного «соціалістичного реалізму». В її портфоліо є монументальні, мальовані та графічні твори. Роботи виконані в традиціях київської академічної школи народного мистецтва, українського авангарду та бойчукізму (школа українського мистецтва 1910–1930-х років, пов'язана з монументалістом і графіком Михайлом Бойчуком).

Усіх членів Клубу, до якого входила Горська, згодом назвали «шістдесятниками». Вони не були ворожими до Радянського Союзу, але жадали змін і правди. 1962 року спогади очевидців привели Горську з друзями до Биківні – місцевості під Києвом, де каральні органи розстріляли 50-100 тисяч людей. Знайшли двічі прострелений череп. Алла заплакала. «Уявіть собі, – показала в бік поховань, – ми – там... Ми ж усі там можемо бути…»
Вітраж
Вітраж
1964 року Горська разом з кількома однодумцями створює вітраж «Шевченко. Мати» у вестибюлі головного корпусу Київського університету. На ньому було зображено гнівного поета, до якого притулилася жінка – символ матері-України. Над композицією розміщувалася цитата Шевченка: «Возвеличу малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх поставлю слово!» Вітраж не вписувався в радянські ідеологічні стереотипи, тож був розтрощений.

Лист 139-ти
Лист 139-ти
1965 року КДБ бере під нагляд учасників Клубу творчої молоді. За квартирою Горської ведеться спостереження. Розпочалися арешти. Втім, Алла не боїться. Вона листується з політичними в'язнями, надає моральну і матеріальну допомогу їхнім родинам. 1968 року Горська підписала «Лист 139-ти», в якому представники української інтелігенції заперечували владі проти репресій і закритих судів над дисидентами. Наслідком стало переслідування підписантів і... чутки, ніби в Києві з'явилася терористична націоналістична організація, до якої входить Алла Горська.
Загадкове вбивство
Загадкове вбивство
28 листопада 1970 року Алла Горська поїхала до свекра в містечко Васильків біля Києва за швейною машинкою і не повернулася. За кілька днів її тіло знайшли в льоху будинку чоловікового батька Івана Зарецького. Причиною смерті назвали «удари тупим предметом з обмеженою ударною площею» – молотком. Іван Зарецький на той момент уже теж був мертвий – 29 листопада його понівечене тіло знайшли на залізничній колії.

Друзі Горської не мали сумнівів: то було сплановане і реалізоване спецслужбами вбивство. Надто сильним і непересічним суперником була для них художниця у часи загального приниження і брехні.

Аллу Горську не дали поховати в центрі Києва, тож її останнім притулком стало приміське кладовище.
Творчість
«Любий татусеньку, ти не засмучуйся тим, що мою роботу не схвалено. Я подивилася на взяті роботи і зрозуміла, що стаю на шлях справжнього мистецтва, а не салону. Шлях цей важкий, оскільки йому протипоказані халтура, салон та «напівзрілість»… Хочу бути найсильнішою з цієї теми. А для цього треба працювати й працювати».
Алла Горська
лист до батька
Портрет Івана Світличного
Синій чоловік з рукою
Шевченко. Мати
Автопортрет
Шевченко. Мати
Біля річки
Прип'ять. Пором
Ніж у сонці
Отак загинув гуска
Портрет Івана Світличного
Отак загинув гуска
Образ
Образ
Шевченко. Дума
Гуси
Танок
Боривітер
Отак загинув гуска
Козак Мамай
Соняхи
Отак загинув гуска
Дерево життя
Фотоархів
Проєкт реалізується Українською Анімаційною Асоціацією у рамках програми Ukraine Everywhere Українського інституту